План заходів щодо протидії булінгу Автотранспортного коледжу
Правила поведінки студентів Автотранспортного коледжу
Комісія з реагування випадків булінгу серед студентів Автотранспортного коледжу
Зразок заяви на випадок булінгу
Важливо знати!
Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн за відсотком жертв булінгу серед підлітків. Торік у нашій країні 67% дітей стали жертвою чи свідком цькування. 40% постраждалих взагалі ні з ким не ділилися проблемою.
Жертвами булінгу найчастіше стають діти, які чимось вирізняються серед інших. До прикладу, скромно одягнуті, відмінники в навчанні, не мають дорогих ґаджетів або є представниками іншої раси. Раніше таких дітей називали “білі ворони”. Загалом, жертви – це діти, які не можуть опиратися та протистояти агресії. Вони бояться. Деякі діти не захищаються, бо мають установку від батьків – “битися – погано”. Замкнені в собі, одинокі, недовірливі, повільні діти часто приваблюють агресора своїм типом характеру.
Глядачами стають діти, які бояться опинитися на місці жертви чи не хочуть зіпсувати стосунки з булером. У таких дітей з’являється захисна реакція – “мене це не стосується” або “добре, що не я”. Свідки не реагують, але перебувають під враженнями від побаченого. Вони відчувають страх, перебуваючи в школі, відчувають себе безпорадними. Іноді діти мають відчуття провини через власну бездіяльність. Глядачі змушені вибирати між силою та слабкістю. Зазвичай їм не дуже хочеться асоціюватися зі слабкими.
Хто ж такі булери? Прийнято вважати, що це діти з неблагополучних родин. Це не так. Булерами стають представники заможних та інтелігентних родин. Там дітям вистачає уваги й любові дорослих. Іноді батьки для них не авторитет. Тому через цькування, залякування утверджуються за рахунок інших. Дівчата, які цькують, зазвичай мають соціальний авторитет серед подруг. Хлопці – переконані у власній силі, усі питання вирішують кулаками і залякуванням.
Часто розвитку булінгу сприяє виховання у сім’ї: конфлікти між батьками, неповага одне до одного, обмеження прав дитини, залякування. Насильство над дитиною в родині може спровокувати в неї бажання домінувати над іншими поза власним домом. Прагнення принизити або покалічити інших виростає з почуття власної неповноцінності. Тобто, вдома дитина не може протистояти батькам, які її б’ють чи сваряться. Натомість у школі, серед однолітків, їй це під силу. Дитина відчуває, що має владу над іншими. Серед причин булінгу також статеве дозрівання. Під час гормональної перебудови в крові підвищується тестостерон і адреналін. Це призводить до збільшення агресії, виникає схильність до садизму.
Маркери булінгу (те, що виділяється в поведінці, на що треба звернути увагу в першу чергу, і не залишити без уваги, без психолого-педагогічної реакції, корекції, впливу):
* небажання дитини йти на навчання;
* наявні ознаки фізичного насилля (синці, подряпини, зіпсовані речі та інше);
* зміна поведінки дитини (надто спокійна, нехоче розмовляти, має смуток, депресивність, в`ялість, підвищена агресивність, імпульсивність та інше);
* соматичні захворювання, скаржиться на болі в животі, голові, інших органах;
* депресивний стан;
* порушення сну;
* агресія в поведінці, мові.
Часто вчителі дають початок цькуванню, бо не вміють справлятися з проявами агресії в колективі дітей. Іноді не звертають увагу на травлю між учнями, не контролюють поведінку дітей на перервах. Іноді самі принижують школяра, роблять зауваження й висміють перед усім класом. Сприяти булінгу може наявність у класі визнаного “лідера” чи авторитета чи виникнення конфлікту між двома учнями. Педагогічним працівникам рекомендумо на веб-сайті www.stopbulling.com.ua знайти інформації про булінг, його наслідки та можливі дії для подолання цієї проблеми.
